До місячника української мови,

в недільній школи ім. П. Поповича,

присвячується.

Історія відомих українських кулінарів і брендів, повна довгої і тернистої долі. Відомий український бренд солодощів «Світоч» почався з того що…

Клeментина Авдикович-Глинська, після смерті чоловіка, рятуючись від фінансової скрути, вирішила започаткувати виробництво солодощів. Головна ідея полягала в тому, щоб створити принципово нову якість, шляхом поєднання народних традицій та її власних перевірених рецептів.

Як описувала сама пані Клементина, початком фірми став один мішок цукру, котрий вона придбала на кошти, отримані від продажу неабиякої цінності для кожної господині – швейної машинки.

Спершу було дуже важко . окремі родичі навіть вважали її несповна розуму. Адже Климентина наважилась кинути виклик ринку солодощів, який у Галичині у більшості контролювали євреї чи такі знаменитості, як Людвиг Залевський.

Климентина почала з малого. У провінційному Перемишлі вона відкрила підприємство та налагодила сітку дистрибуції. Виготовлені нею особисто помадки та цукерки сподобались першим покупцям. Старт шляху не був надто оптимістичним. У післявоєнні роки збіднілі люди воліли купувати насамперед продукти харчування і лише насамкінець солодощі. Проте Климентина добре прорахувала, що і на цьому можна добре зіграти, запропонувавши змученим нестатками людям якісну та недорогу нагоду засолодити душу.

Попервах одразу постало питання, як назвати першу українську фабрику цукерок, помадок, шоколаду та печива. Відкинувши як занадто складну для майбутніх покупці назву «Феліцістас», Климентина пристала на пропозицію «Фортуна Нова».

«На маленькій залізній кухоньці варила я цукор, утирала я потім сироп на тарілці, красила, додавала смаків, прибирала зверху, накладала в коробки, тацки, й сама розносила по буфетах і цукернях. Коли все порозпродувала, починала варити наново». – Так це починалося.

Справа повернулася на добре. Поступово відкрились ринки таких міст, як Дрогобич чи Старий. Але повсякчас Климентину вабив Львів. Вона прагнула показати там свою продукцію і водночас переживала, як прийму її вибаглива та балувана львівська публіка. На додаток виникли серйозні проблеми з орендою приміщень. Зрозуміло що місцеві підприємці дивились на її появу неприхильним оком. Прорив стався, коли старання пані Климентини оцінили керівники української спілки «Народна торгівля». З цього моменту вона отримала до ужитку одну з найкращих компаній. В самому центрі мста, на вулиці Руській відкрила маленьку, але чисту та затишну крамничку. Зрештою навіть до реклами фірми пані Клементина підходила дуже творчо. Знаною у цілому краї була реклама «Солодші від меду, смачніші від сну – солодощі від Фортуни Нової».

З часом очевидний успіх фабрика почав притягувати й інвесторів. Напевно найзнаковішими з них стали брати Шептицькі, інвестувавши у «Фортуну Нову» 46 тисяч доларів США. Згодом на фабриці у різних відділеннях та крамницях вже працювали сотні робітників. Ринок розширювався на Волинь, Холмщину та навіть на Поділля. Смак солодощів відрізнявся від інших конкурентів. Фабрика часто виступала меценатом для різних добрих починань української громади. Прихід «совєтів» та Другої світової війни перевали зліт «Фортуни Нової». Фахівці переконують, що кращі традиції цієї фабрики після Другої світової війни успадкував знаменитий концерн «Світоч», котрий увібрав у себе кілька приватних закладів, націоналізованих комуністами. Можна про це сперечатись, але фактом є те, що львівський стандарт такі справді був дуже високим. У часи соціалістичного дефіциту саме цукерки «Світоча» були одним з найпопулярніших атрибутів «подяки». У часи української незалежності «Фортуна Нова» поволі повернулась та попробує знову відновити свою колишню славу.

Ця стаття написана українською мовою, я розумію, що багато моїх читачів російськомовні, і їм буде не зрозуміло, і не цікаво, але все ж таки я написала її українською. Текст котрий я знайшла був українською, деякий час я вагалась, робити чи ні переклад. І все ж таки вирішила не знущатися з мови і підготувати матеріал як є.